Версія для друку

     Миколаїв. З трьох боків омивається водами Інгула та Південного Буга. Флотське та корабельне місто, улюблене місце князя Потьомкіна, засноване ним у 1789 році в прекрасному місці, на дивовижно живописному півострові при злитті Інгула та Південного Буга, це місто з часом могло б стати "південною столицею" Росії, що стала б "вікном" до чорноморського простору, до Середземномор'я. Однак історія розпорядилась інакше. Миколаєву судилось стати містом-верф'ю, колискою Чорноморського флоту, одним з центрів кораблебудування Росії, а потім і Радянського Союзу. Така специфіка відобразилась на долі, характері і навіть на зовнішньому вигляді міста Миколаєва. Та все ж, місто зростало і розвивалось, жило своїм життям.
     Сьогодні це крупний обласний центр України з півмільонним населенням, відомий у всьому світі своїми промисловими гігантами, розвиненою соціальною сферою, це широкі зелені проспекти, це краса Південного Бугу та Інгулу.
     Інтенсивне заселення Миколаївського півострова розпочалось в останній чверті XVIII століття вже після визволення Північного Причорномор'я від турецьких загарбників та виходу Російської держави до Чорного моря. Росії потрібний був свій флот. До того, як наше місто отримало офіційний статус, воно називали досить скромно - Верфь на Інгулі.
     Днем засновання Нової Верфі, що в подальшому стала містом Миколаїв, вважається 27 квітня 1789 року. Цим числом датоване розпорядження Поьомкіна Фалєєву "Завести верфь на Ингуле".
     Ім'я своє верфь отримала через рік після переможного штурму Очакова російським військом під командуванням Суворова. Очаків було взято в грудні 1788 року в день Святого Миколая, захисника моряків. На його честь і назвали нове місто.
     Суднобудуванню та флоту було підпорядковано все життя міста. Будівництво кораблів та міста здійснювали майстрові та інженери, і тоді вперше в роботі були застосовані елементи метрології, без яких неможливо було проводити вимірювання під час проектування та побудови перших кораблів.
     Місто зростало та розвивалось. Відкриття в 1862 році в місті комерційного порту започаткувало перетворення Миколаєва у великий торговельний порт. Цей факт знайшов своє відображення в гербі міста, який був затверджений у 1883 році і відновлений у 1997 році. Саме ж місто становиться великим промисловим центром на Півдні України.
     Бурі історії не щадили Миколаїв. У жовтневі дні 1917 року місто називали "красный Питер Украины". В 1918 році місто вперше пережило окупацію іностранними військами. В 1920 році тут остаточно затвердилась Радянська влада.
     В протоколі №23 засідання науково-технічного відділу Миколаївської губернської Ради народного господарства від 1 грудня 1920 року є відомості про створення постійної Палати мір та вагів для Миколаївської губернії при Центральній лабораторії аналітичного бюро науково-технічної ради. Пізніше Палату мір та вагів при Центральній лабораторії аналітичного бюро науково-технічної ради було преобразовано в Уповноваженого Комітету при Миколаївському обласному виконкомі.
     Майже три роки Миколаїв був окупований німецькими загарбниками під час Великої Вітчизняної Війни. Але жоден корабель, завдяки діям підпільників, диверсійних та розвідувальних груп, не зійшов за цей час з миколаївських стапелів.
     Місто було звільнено від окупантів в березні 1944 року, а вже 10 квітня наказом №1 Уповноваженого Комітету при Миколаївському обласному виконкомі було поновлено діяльність Управління з метрології.
     З того часу жодного дня не припинялась робота нашого підприємства. В процесі становлення держави, розвитку економіки, вдосконалювалась та розширялась сфера діяльності Управління з метрології, з'явились нові напрямки роботи, змінювався Статут та назва підприємства.
     На сьогодні це  Державне підприємство "Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП"Миколаївстандартметрологія") - структурний підрозділ державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарту України).

дивитись:

Керівництво
Структура підприємства